Добрий день, як вас звати, скільки вам років, з якого ви міста?

Доброго дня. Мене звати Олександра, мені 38 років. Ми мешкали у Херсоні.

Розкажіть свою історію: як ви потрапили до програми Напрямок Польща? Чи ви приїхали самі, чи з родиною?

Коли розпочалась війна, мій чоловік був в Лодзі, а я в Херсоні зі своїми дітьми – Кирилом та Михайлом. В нашому місті життя зупинилось, його захопили окупанти. Роботи не стало, з грошима проблеми, за ціни взагалі мовчу. Школи не працюють, до речі в школу моїх дітей влучило. Найважче жити в страху, завжди чути вибухи, і хвилюватись за дітей. Я вирішила їхати в Польщу до чоловіка.

Як виглядає ваше життя в цьому моменті? Чи відчуваєте себе тут безпечно? Яку допомогу отримали від програми “Напрямок Польща”?

Коли ми приїхали, агенція забезпечила нас чудовим житлом, діткам дозволили пів року жити безкоштовно. Лодзь мені дуже сподобався, гарне місто. Тут я відчула себе спокійною, нам нічого не загрожувало. Діток влаштували до школи, а я влаштувалась на роботу на завод Хачинсон, працюю контролером запчастин. Чесно кажучи, робота на заводі, це не моя мрія, але я дуже вдячна за можливість заробляти.На моєму шляху частіше трапляються гарні поляки, тому я не скаржусь. Вже потоваришувала з дівчатами з моєї зміни. Вчусь розмовляти польською мовою. Прості слова вже знаю.

Як проводите свій вільний час? Що робите після роботи?

У вихідні ходимо на екскурсії, в басейн, на стави. Дітям тут дуже подобається, але вони все одно хочуть до дому, до своєї кімнати.

Які маєте плани на майбутнє? Хочете залишитись в Польщі чи плануєте повернення до дому?

Хоча ми й сумуємо за Херсоном, повертатись туди не можна. Якщо все складеться, то залишимось в Лодзі на довгостроково.